якої шкалубини, якої мірки! — І за тим словом видобув пляшку й поставив на столі. Яцеві очі живіше заграли, коли побачив горілку, навіть сокира випала з його рук. Хотів вже встати й пошукати чарки, але якась дужча рука зупинила його на місці.
Не малу силу мусів сам над собою взяти неборака, що такі довгі літа навик був до горілки; аж голова в нього на груди звисла й руки почали тремтіти; та все таки не ворухнувся з місця.
— Біг заплать вам, пане Менделю, за вашу добру волю, — сказав надламаним голосом, — але я не знаю, на яке ми маємо могорич пити. А так, на кота в мішку, пити не годиться.
— У, у, у, який же бо ви чоловік, що й не приступай до вас! — скрикнув Мендель. — А коли я не з жадним інтересом, а так тільки до доброго сусіда з почесним приходжу?
— Ну, це вже ви кому іншому кажіть, а не мені, — сказав Яць. — Мендель без інтересу ані кроку не зробить.
— Що за інтерес! — сказав Мендель. — У мене один інтерес, знаєте який. Сторгуймося за ґрунт!
— Трудно буде! — коротко одрізав Яць.
— А нехай бог боронить! Чому б мало бути трудно? При Божій помочі все може бути легко.
— По чому даєте за морґ?
— Ну, що ви питаєте? Адже знаєте моє слово: вісімдесят папірків.
— Е, коли так, то нічого й балакати. І за сто не дам.
