бухло та накапало. Аджеж ми вашу нафту не закрали. Візьміть її собі! Он там вам її певно повна яма.
— А може ви й закрали, Івануню, га? Знаєте, я не хочу вам сказати злого слова, але мені здається, що ви вже трохи черпали її.
— Ага! — скрикнули ріпники, що лежачи в кошарі і досі мовчки прислухувалися тій розмові. — Тепер ми вас розуміємо, Йойно! Ви заговорюєте так, щоби не дати нам полуйки.
— Певно, що не дам! — скрикнув нараз Йойна, аж підскочивши з пересердя. — За що маю дати? Ви самі взяли собі, ви не дали мені знати! Ви обікрали мене! Ви цілу ніч черпали мою кип'ячку! Ґвалт! Злодії! Ґвалт! Розбійники! Що я маю робити?
— Йойна зачав кричати і скакати по кошарі, мов божевільний.
— Будьте тихо, Йойно, — промовили ми до нього помалу, але з притиском. — Будьте тихо, бо вам буде гірше. Де маєте хоч одного свідка на те, що говорите?
— Я знайду!
— Як знайдете, тоді говоріть. Скаржте нас до суду. А тепер будьте тихо! І заплатіть нам за роботу.
— Заплатити? За що я вам буду платити? Ви обікрали, пограбували мене, а я ще маю вам платити?
Цього було для нас забагато. Бачу, що мої хлопці зуби закусують, а це злий знак. Коли чоловік натще, а зуби закусує, то стережись його.
— Хлопці — мовлю до них. — Будьте спокійні. Йойна жартує.
