Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 4. Бориславські оповідання (1956).djvu/332

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено

— Ет, що я там буду в газетах вичитувати! Лаються, деруться, верещать, а все те пусте.

— Ну, не раз і в полові зерно буває. А ну погляньте ось тут! Нашу газету все-таки треба би читати.

І він з таємничим виразом вийняв із кишені зложене вчетверо число часопису «Gazeta Powszechna, godło Postep» з дня 30 жовтня. Калинович розгорнув число й почав перебігати його очима, а тим часом Згарський глядів йому в лице, всміхаючися під сивим усом і похитуючи головою.

По кількох хвилях Калинович відложив газету на бік і поглядаючи на возного, запитав із виразом розчаровання:

— Ну, і що ж? Усе стара січка.

— Так? Не знайшли нічого надзвичайного?

— Надзвичайного? — протягнув Калинович і, немов не вірячи своїм очам, почав ще раз перебігати шпальти газети.

— Ні, не можу добачити нічого такого, — мовив нарешті, знов кладучи газету на бюрко.

— А ну прочитайте оце! — мовив возний, тикаючи пальцем на сам кінець нумеру, де грубими літерами було надруковано:

UWIADOMLENIE.

Wydział główny miasta Lwowa wyznaczył z grona swego komisyę bezpieczenstwa, porządku publicznego i gwardyi narodowej, której to komisyji zadaniem jest czuwać nad bezpieczeństwem i porządkiem publicznym i użyć wszelkich środków do tego celu