— Чуєш, хлопче, хочеш, щоби я тебе навчив читати?
Витріщився Йосько на пана.
— Ну, що ж так дивишся? Скоро тільки маєш охоту, то за пару день будеш читати. А як побачу справді, що не брешеш і пам'ять маєш добру, то вже те зроблю для тебе, що тебе приймуть до ремісницької школи, то навчишся ремесла, якого схочеш.
— Йой, пане, — крикнув Йосько і кинувся панові до ніг, заливаючися сльозами. Більше нічого не міг сказати, тільки цілував пана по руках.
На другий день принесли панові буквар і він став учити Йоська читати. За два дні жидисько[1] вмів уже пізнавати і складати букви, а за тиждень читав короткі кусники майже плавно. Вчепився того, як то повідають, як жид коломийки. Читав би був, бачу, день і ніч, тільки що ми вночі світла не мали. Ледве до їди міг на хвилю від книжки відірватися. А коли смерклося і читати вже годі було, Йосько сідав у кутику на своїм сіннику, підгортав ноги під себе і обхоплював їх руками, і так сидячи скорчений, зачинав оповідати казки. Снував їх без кінця, і хоч бачилося, що все однакі чуда й пригоди повторяє, все таки вмів їх завше інакше укладати і на інший лад оповідати. А часом прямо було видно, що в казці снує перед нами свої власні мрії. Оповідав про бідного хлопця, що в най-
- ↑ Слово «жид», «жидисько» в «Творах» Франка, а так само на галицькій Україні не мають ніякого погірдливого значення. (Подібно: хлопець, хлопчисько).
