Odi profanum vulgus et arceo![1]
Он як!
А так! Його діяльність — це золотий міст від теперішности до будучини. Він пророк. Він видить те, що буде, жиє з тими, що прийдуть колись, розмовляє з ненародженими.
Пророків колись побивали камінням.
А нині вони пишуть заграничну політику в демократичних або й антидемократичних газетах. Поступ!
Панове! К чорту естетика! Горілка і закуска на столі!
Снідання кінчилося, коли адміністраційний слуга підійшов до заграничного політика і з звичайним своїм не то стурбованим, не то заляканим видом, ніби шепчучи, але так, що чули всі, промовив:
— Прошу пана, там до пана якась баба допитується.
— Баба? Що за баба? — скрикнув заграничний політик, котрому горілка і розмова про штуку для штуки підступила до голови.
- ↑ Ненавиджу низьку юрбу і погорджую нею.
