могли винести без стуку. Все те, як показували сліди, занесли в сад, що притикав до подвір'я, а відси, пересадивши частями через паркан, вибралися в темну, безлюдну вуличку. Тут дальші сліди пропадали.
Але знайшовся ще один важний слід Під канапою, що стояла при стіні просто того вікна, через яке вліз перший злодій, заграничний політик знайшов загублений котримсь із злодіїв зім'ятий і вдесятеро зложений піваркуш сірого паперу зі стемплем на 15 кр.[1] Це було свідоцтво підписане учителькою села Н., Бобрецького повіту, а в нім потверджувано, що Петро Гарасимів, 11 літ, скінчив одноклясову школу в тім селі і проявив дуже добру пам'ять, цікавість, пильність і взірцеву обичайність.
Заграничний політик передав це свідоцтво комісарові, що провадив досліди в справі цеї і кількох інших, зовсім подібних крадіжей.
— Це правдоподібно той самий пташок, котрого вони всаджують першого крізь видушену шибу до покоїв і котрий їм відчиняє вікна, — мовив комісар. — Є надія, що швидко будемо мати їх усіх у руках.
Заграничний політик хотів ще щось сказати комісарові. В його серці щось пекло, щось бунтувалося і кричало, але уста мовчали.
За кілька день йому дали знати, що всю шайку арештовано, віднайдено її криївку і забрано покрадені речі. Він
- ↑ Кр. — крейцарів — копійок.
