пішов до поліції з жінкою. Там уже була ціла купа пошкодованих. З прокляттями на устах вони перебирали крадені речі, віднаходячи свою власність. Жінка заграничного політика також подалася до цеї роботи, над котрою провадив догляд один поліційний ревізор. Заграничний політик тим часом розмовляв з комісаром.
— А що, є й той малий? — питав він.
— Є. О, то небезпечний пташок! Подумайте: вийняв ніж і почав боронитися, коли його хотіли арештувати. А само таке мале, хрущ!
Серце заграничного політика тріпалося сильно, але уста були заціплені.
— Що ж буде з ним? Невже дасте його до криміналу?
— Е, ні! Відставимо його цюпасом[1] на місце вродження і накажемо громадській власті, щоб дала його десь на службу і мала над ним пильний догляд.
Заграничному політикові зробилося легше на серці.
— Зараз там напишу, щоб подержали його пару день і дали мені знати. Сам поїду, візьму його і приміщу десь, — подумав він і заспокоївся на тій думці.
Розуміється, що листа того дня не написав, другого дня подумав, що ще пора, а третього дня забув.
Петруся продержали три тижні в поліційнім арешті. Тут він пройшов другий
- ↑ Цюпасом — етапом.
