цим покористувався! Бачиш, я немов прочував, що з цеї поїздки пана судді може вийти щось доброго для мене, і хоча він їхав до Жаб'я і мав намір аж там заночувати, я зламав йому колесо перед Мошковою корчмою і змусив заночувати тут. От це буде гарно! Надмухаю цього Юру добре, а як Мошко застогне під ударами його барди[1], розбуджу пана суддю і пхну його до шинкової кімнати… будуть два гриби в борщ. Спасибі тобі, синку, за добрий натяк.
Білий: Ну, а що, як ти помиляєшся в своїм рахунку? Як Юру в селі здибають знайомі і він стратить відвагу на вбивство?.
Чорний: Я поведу його поза селом: кладкою по кінець села за Черемош, потім заріччям поза хати аж до броду, що просто перед Мошковим шинком, а з броду просто в задні двері корчми.
Білий: А я пригадаю служниці, щоб засунула задні двері; Юра потермосить дверима й наробить стуку.
Чорний: Забуваєш, що Юра старий Мошків годованець і здавна має застромлений під порогом дерев'яний ключ, яким у кожній хвилі може без ніякого стуку відсунути засув і увійти до середини.
Білий: Я зупиню декількох п'яниць у корчмі, щоб Юра, входячи, здибався з ними.
Чорний: Це вже, любчику, іншим часом зробиш. Сьогодні, глянь сам, уже тепер корчма зовсім пуста. Робочий день був, усі гуцули потомлені. Останні п'яниці
- ↑ Барда — сокира
