Чорний: Згоджуєшся! Так що̀ це, я твій дурень, щоб ти згоджувався зо мною? Коли бо я з тобою не згоджуюся.
Білий: Я й не прошу тебе згоджуватися. Але те, що ти оце виложив мені, зовсім вірне, і я пристаю на те.
Чорний: Але я не пристаю! Я не хочу цього вбивства. Я кепсько обчислив свої користі. Я не допущу до цього.
Білий: Воля твоя. Знаєш, що я боротися з тобою за підпахи не буду.
Чорний: А може й хотів би, та знаєш, що не перебореш.
Білий: А ти ось пробуй перебороти Юрову постанову.
Чорний: Думаєш, що не переборю? Ось підожди лише! Я тобі покажу, що я ліпше знаю гуцульську вдачу, ніж ти!
І він, мов різкий вітер, пошумів понад рікою вгору проти її течії.
А Юра помалу, обережно брів по воді. Мусив іти помалу, бо був саме в найглибшій течії, де вода сягала вище колін і де, схибивши кілька кроків униз за струєю, можна було попасти в глибшу воду, в бистрину таку, що сягає по пояс і в якій і найміцніший чоловік не вдержиться на ногах. А тоді прощайся з життям! Ухопить вода, понесе просто на кашицю, на величезне, гостре каміння, що інженери динамітом розсаджували, а далі на ревучий гоц, — навіть кістки цілої в чоловіці не лишиться після такої мандрівки. Обережно, Юро, на броді! Обережно! Смотри добре палицею воду і дно! Держи стежку, просто як до шнуру! Черемош — не брат: жартувати не любить!
