Цю сторінку схвалено
— Ідіть же тепер і не грішіть більше! При виборах побачимось. Прощавайте!
І Опозиція, смирно поцілувавши Перемісника в руку, пішла додому, а по дорозі, як роздумала добре, то врадувалася великою радістю, і ставши в колесо та побравшися за руки, затягла славну національну марсельєзу:
Змилувався Бог над раком, змилує й над нами:
Тож нам буде добре жити під штирма панами.
Пан єпіскоп, пан староста, — гарна пара, братку,
Третій буде пан міністер, а Станьчик[1] в додатку.
Першому би поклонитись — він язик відріже;
Другому би покоритись, а він в душу лізе.
Третій каже: дай, небоже, чвертку з полумацька,
А четвертий на нас крикне: то чернь гайдамацька![2]
1891 р.
- ↑ Станьчики — польські реакційно-націоналістичні групи.
- ↑ Оця казочка, написана ще в початку» 1891 р., скоро по проголошенню т. зв. «нової ери», і була призначена для «Народа». Не знаю вже, для чого вона тоді не попала в друк, а пролежала досі в теці редакції «Народа». Прочитавши її тепер, я зважився таки опублікувати її. Господи, як же ж небагато від того часу змінилися обставини, як мало навчилася наша теперішня «принципіяльна» опозиція з кораблекрушенія нової ери. Навіть кішки і рябки ще не перестали бути пострахом для неї, хоч називаються тепер не Цішками і Райхельтами, а іншими пореклами. А тодішній Перемісник давно зістав правдивим містником і командує тепер ще з більшою силою і славою і повагою, ніж тоді. Значить, моя казочка не тільки не стратила сучасного інтересу, але потрохи показалася навіть пророцтвом. Іван Франко.
«Нова ера» — це було заключення згоди між частиною галицьких українців і польською шляхтою. За невеличкі уступки галичани мали кинути боротьбу проти шляхти. «Нова ера» під впливом радикальної критики й акцї була розбита. «Народ» — орган радикалів.
