— Ах, вибачай! Я й забув. Я лише хотів поґратулювати[1] тобі, що ти гарно виконав мій плян.
Чорний: Твій плян? Роззяво! Плаксо! Ти здібний видумати якийсь плян! І ґратулювати берешся, не тямлячи значіння того, що бачиш очима.
Білий: Та вже певно, що твойого диявольського значення не тямлю. Мені й байдуже до нього.
Чорний: То-то й є! Ти своїми підсліпуватими очима бачиш тут лише побіду добра, ідилію.
Білий: Може бачу дещо й більше.
Чорний: Може! Говори, плети! Якби бачив, то певно не ліз би ґратулювати мені. Не присвоював би собі мойого діла.
Білий: Я й не чиню цього. Я лише кажу, що ти гарно виконав той плян рятунку обох цих душ, який я перед тим поклав на Божих колінах.
Чорний: Рятунку! Га-га-га! Чудовий плян! Щоб змінити постанову Юри, треба було збудити в його душі низький інстинкт захланности, жадобу зиску. Щоб наклонити Мошка до великодушности, треба було струсити до дна його душу жахом смерти. А результат? Мошко лишиться живий, в поняттю Юри він буде ворожбитом, добрим чоловіком і добродієм. При помочі головатиці він піддобрить собі суддю, так що той при обдукції буде дивитися крізь пальці на різні симптоми, завважені лікарем і сконстатувавши брак арсеніку[2],
