замазалися чорнилом. Тільки мигають передо мною брудні, вогкі стіни, якісь нужденні, обшарпані люди, що сміялися з мене, як я в розпуці дерся по стінах, зубами кусав руки і виривав собі волосся з голови. Відтам мусили мене певно завести сюди, до шпиталю.
4 година.
Чим більше вдумуюся в ту історію, тим виразніше бачу, що все це була підла, огидна інтрига її братів. Всі були з ними в змові: і журналісти, і мій властивець помешкання, і комісар поліції! Задумали позбутися мене, спрятати мене з виду, і це їм удалося, проклятим. Але що це значить! Вона мене любить! Її вони не спрячуть, не залякають, не зломлять, — вона хоче бути моєю і буде моєю! А їх інтриги тепер не страшні мені, коли я їх добачив! Але чекайте ви! Я вам відплачуся! Я вас в натуральній величині опишу в своїй повісті! Я на вас поверну своє оружжя, гостріше і страшніше, ніж ваші підлі інтриги. Своїм пером я повалю двох волів додолу! Побачимо, хто буде дужчий! А моя повість зискає через те два портрети таких пишних, передпотопових мастодонтів! Ті вже портрети певно будуть писані вогнем і жовчю! Відтепер тішуся ними, відтепер чую ту розкіш, як вони з-під мойого пера виходитимуть живі, в цілій своїй огиді, гордості і пустоті! Ех, моя повість, моя повість!
5 година.
Музика реве, аж мури трясуться. В перестанках мимрить піп крізь ніс латинські
