Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 6. Оповідання (1956).djvu/364

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

роки й засудили на десять літ каторги. Вже з цитаделі я вийшов ледве живий, зламаний, а вернувсь на волю старим дідом. Та ще от спасибі давнім товаришам, що хоч такий песій заробок дали, що не прийшлось гинути під плотом. Правда, вони живуть собі тепер панами, многі таки й при самім повстанню позбивали маєтки, заки я кров проливав та мучився, ну, але що робити, така вже доля панує на цім світі. Він так, як те колесо: одна частина нагорі, а друга мусить же бути насподі.

Поки Ежен балакав з козьпортером, а Симон з завзятою, грізною міною ходив по світлиці, немов обдумуючи якесь важне, рішуче діло, Жан устав із свого місця і зблизився до Тані, котра засумована мовчала ввесь той вечір. Вона й загалом була мовчазлива, не те, що Маня, котра, немов та різнобарва нетля, літала від одного до другого, щебечучи, дразнючи, жартуючи.

Таня відзивалася рідко й любила держатися відсторінь, немов стидаючися чогось, немов боячися сміло поглянути людям у лице. А прецінь красою вона не то не уступала Мані, але противно, її прехороші риси лиця набирали сто раз більшого повабу, бо ясніли розумом і щирістю, між тим коли Маня блискотіла лишень злудним оживленням. А прецінь видно було, що всі утіхи, всі любощі та пестощі, серед яких товариство проводило день за днем, минали для неї, — хто знає, чи не будили в ній обридження…

Жан сів коло неї і, дивлячись їй пильно в лице, мовчав хвилину.

Таня сиділа зі спущеними вділ очима, немов і не бачила його.