Цю сторінку схвалено
— Чи може діткнуло її те жовтаве світло, що паде косим стовпом з нетрів пітьми?
— Ні, то підлога бренить. То в тім світлі грає рій золотих мушок і видає тихий, ледве чутний, але безмірно любий звук з невиданих діямантових крилецЬ: нь-нь-нь, нь-нь-нь!
Звук той наближається, стає сильніший, виразніший. Н-н-н! Відпливає вгору, вгору, ще вище, тихіше, врешті розплився цілковито в просторі.
Хлопці заснули.
1894 р.
