почесне місце в історії культури Поділля, на ній має бути зроблений перший крок нашої раціональної господарки на лад західньо-европейський, перша спроба штучного орошення при помочі машини!
Ось насеред долини, на підмостку з міцних дубових брусів, стоїть та машина, свіжо спроваджена з Англії, нова, блискуча, готова до роботи, мов заграничний звір, знітившися, чяпить і блищить очима, готов до скоку. Її колісся спокійно дрімає на сонці, а грубезне, цілих десять сантиметрів у промірі, гирло її помпи і розтяглось над долиною, мовчазливе й таємниче, готове в найближчій хвилі випустити з себе багаті потоки — тільки не знати, чи плодотворної благодати, чи гіркої наруги. Грубий, решіткуватий ссак тої помпи давно вже лежить на дні потоку, котрий треба було загатити, бо звичайної його води навіть на стільки не ставало, щоб цілковито покрити залізну барилку того ссака. А оподалік від машини — грубий стовп у землі, а півперек того стовпа — довга, закована дрючина, до котрої пришилено на обох кінцях по одному орчикові і по одній кінській упряжі; це керат, злучений з машиною попід землю проведеним валом та зубчатими колесами, переносячими силу кінського обороту на помпу. Машина й керат пристроєні вінцями з зелені і квітів та хоруговками з червоно-білих платків, що в тій цілковитій тиші без руху позвисали долі паличками і також спокійно дрімають на сонці.
А трохи оддалік керату — гай, гай! що за рідка та незвичайна поява! На товстих шнурах та мальованих жердках розп'яте велике полушовкове шатро, — правдиве польове якогось гетьмана
