на все, але розумний чоловік повідає: Бога взивай, рук прикладай! Видите, тут тече потічок, і то Бог дав. А розумний чоловік повідає: а що, якби в посуху цей потічок звернути на луку? Е, скажете ви, як його звернути, коли лука о цілий сажень вище потічка? Але розумний чоловік скаже вам на те: дурні ви! Хіба ж то така велика штука спровадити воду там, де чоловікові хочеться? Хіба не повинаходжено на те машини? Ось і видите таку машину перед собою: оце маєте помпу, а оце керат, запряжемо пару коней і будемо тягти воду з потока на луку. В Англії й по других краях давно вже такий спосіб позапроваджували, а в нас ото перша спроба. А називається така робота: ірриґація, знаєте? Повторіть: ірриґація!
— Ригація! — загули хором селяни.
— Не ригація, а ірриґація, — поправив пан Зефирин — то значить: орошення! Бо то, видите, маю тут 50 моргів луки, а досі мені морг ніс ледве 10 ринських чистого доходу. Тепер уважайте, який тут простий рахунок. Оця машина коштує мені враз із пересилкою з Англії 5000 ринських, а які луки після такої ірриґації, це я сам бачив, то й казати мені не треба! Як кажу, щоби мені дохід з морга лиш подвоївся, то за п'ять літ і машина мені виплатиться, і луку буду мати таку, що хоч в пуделочко вложити. Бачите, що то значить освіта!
— Бачимо, бачимо! — загули селяни, а хор знов зарипів „Многая літа“.
— Ну, а тепер біжіть по коні, запряжіть і зробимо першу спробу! — сказав пан Зефирин. Кілька парубків кинулось, і за хвилю коні були на місці, впряжені й готові до руху. Двірський слюсар і машиніст оглянув усе
