Цю сторінку схвалено
Запросить на паламарство
І завдаток принести.“
„Я артист є, любий стрику!
Кожне слово в мні велику
Силу вражінь підійма.
Тож як вчув слова такії;
Розгулялись в мене мрії;
Скокнула душа сама.
„Рот роззявивши без тями,
Живо сплеснувши руками,
Мовлю: „Оттакий пан Лис!“
А в тій хвилі Півень злюка
Скочив, пурхнув мов гадюка,
Та й на гілку тільки блис.
„Ой, мій таточку Микито, —
Мовить відтам[1] гордовито, —
Так ти паном буть забаг?
Для мерзкого паламарства
Зрікся б ти і неба й царства!
А мене ти мав в зубах!“
„Тьфу, та й згадувати годі.
Як із мене кпив цей злодій,
Як пишавсь, мов генерал!
Я звір тихий і рахманний[2],
Все дарую, бійку, рани, —
Та до смерти мщу скандал“.
Оттакеє розповівши,
Враз з Бабаєм півня ззівши
