Цю сторінку схвалено
„Пожививсь, — говорю, — брате,
Та з собою страву брати
Не подоба, просто стид.
То ти йди до хати, друже,
Малпа гостям рада дуже,
То й тебе вона вгостить“.
„Вовк у хату. Я це бачу,
Добре знаю вовчу вдачу,
То під стінку притуливсь,
Слухаю. Ось Вовк вітаєсь,
Малпа щось його питаєсь,
Вовк на лавці розваливсь.
„Дай обідать, Малпо глупа!
А це що? Чортяток купа?
Ну, та й погань, Боже крий!
Та бо й ти — хай дундер свисне[1]!
Глянеш — молоко аж кисне…
Ну, а де твій чорт старий?“
„Так Вовчисько ляпав здуру.
А в тім Малпа цеглу з муру
Як ухопить, як шпурне
В саму морду — Боже любий!
Висипала штири зуби…
Мій Неситий як ревне!
„Був би Малпу вбив на місці,
Ба, коли Малпи звинніщі[2],
Як не скочать діточки:
Цей камінням Вовка пражить,
