Перейти до вмісту

Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 7. Дитячі твори (1956).djvu/26

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
 
ПІСНЯ ПЕРША.
 

Надійшла весна прекрасна,
Многоцвітна, тепла, ясна,
Мов дівчина у вінку;
Ожили луги, діброви,
Повно гамору[1], розмови
І пісень в чагарнику.

Лев, що цар є над звірями,
Пише листи з печатками,
Розсилає на весь світ:
„Час настав великих зборів!
Хай зійдесь[2] до царських дворів
Швидко весь звірячий рід“.

Ось ідуть вони юрбами,
Мов на відпуст[3] з корогвами —
Все, що виє, гавка, квака;
Лиш один мов і не чує,
В своїм замку знай ночує
Лис Микита, гайдамака.

  1. Гамір — гармидер, галас.
  2. Так кажуть у Галичині, замість „зійдеться“ як і далі частенько буде „ховаєсь“, „обзиваєсь“ зам. „ховається“, „обзивається“ і т. і.
  3. Відпуст — богомілля, проща.