Лис собі в вечірню пору,
З діточками коло двору
Розмовляючи, гуляв,
Аж тут голос у діброві
Обізвався: „А, здорові!
Ось до вас я причвалав?“
„Ах Бабай! Чи ти це, стрику[1]?
Ну, мабуть, якусь велику
Новину несеш до нас!
Ти втомився? Ти сумуєш,
Ну, до хати! Заночуєш,
То й балакать буде час“.
Всі гарненько привітались,
Про здоров'я розпитались,
Випив вишнячку Бабай.
Сів на приспі, віддихає, —
Лис про царський двір питає:
„Ну, балакай, не зідхай!“
„Гей, синашу, схаменися, —
Так сказав Бабай до Лиса —
Що за збитки робиш[2] ти?
За що ти з посланців кпишся[3]?
Чи направду ти боїшся
На той царський суд іти?
„Я ж гадаю, синку милий,
Що ти зможеш в одній хвилі
