Перейти до вмісту

Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 7. Дитячі твори (1956).djvu/69

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
ПІСНЯ ЧЕТВЕРТА
 

Лис собі в вечірню пору,
З діточками коло двору
Розмовляючи, гуляв,
Аж тут голос у діброві
Обізвався: „А, здорові!
Ось до вас я причвалав?“

„Ах Бабай! Чи ти це, стрику[1]?
Ну, мабуть, якусь велику
Новину несеш до нас!
Ти втомився? Ти сумуєш,
Ну, до хати! Заночуєш,
То й балакать буде час“.

Всі гарненько привітались,
Про здоров'я розпитались,
Випив вишнячку Бабай.
Сів на приспі, віддихає, —
Лис про царський двір питає:
„Ну, балакай, не зідхай!“

„Гей, синашу, схаменися, —
Так сказав Бабай до Лиса —
Що за збитки робиш[2] ти?
За що ти з посланців кпишся[3]?
Чи направду ти боїшся
На той царський суд іти?

„Я ж гадаю, синку милий,
Що ти зможеш в одній хвилі

  1. Стрик — дядько.
  2. Збитки робити — дуріти, витворяти що.
  3. Кпишся — смієшся, глузуєш.