На близесенькій бантині
Спав Курей довгенький ряд.
„Підіпхавшися по платві[1],
По бантині, мов по дратві,
До курей я вже підліз.
Серце б'ється… Тихо… Темно…
От в такі то хвилі, певно,
Найлюбіш жартує біс.
„Вийшла ж і мені ярмурка[2]!
Я гадав, що з краю Курка,
А то крепкий був Індик.
Я на Курки шийку мірив,
Індика в крило і вцілив, —
А Індик як здійме крик!
„Я зубами хап за тепле,
А Індик крилом як стрепле!
Даром, що старий я Лис, —
Світ мені заморочився,
Я схитнувся, поточився,
З Індиком гегеп униз!
„Ну, та й мав я тут пригоду!
Полетів та не до поду,
А на тік[3] у сіни впав.
Гепнув так з цілого маху,
Думав: кожну костомаху
Мов у ступі зопихав.
Не кінець тут моїй лазні!
В сінях був я мов у казні,[4]
