І тихенько він балака
Джіафарові ось як:
«Цей Бассім — то хлоп не швайка!
Гордий трохи, та це байка, —
Грають мухи в носі, бач.
Дай но ми йому на пробу
Всиплем трохи свого бобу
Змінимо цей сміх на плач».
Ще там кілька слів на віру
Пошептав халіф візиру,
А візир лице схиля
І щиренько, м'яко, гладко,
Мов невиннеє дитятко,
До Бассіма промовля:
«Пане, хоч в словах химерний,
Чоловік ти характерний.
Своїм шляхом сміло йдеш;
Відцуравшись товариства, —
Сварів, поговорів, здирства
Від людей не зазнаєш».
«Так, — сказав Бассім, ікнувши, —
Двадцять літ отак жию вже,
Кожну ніч у мене баль,
Кожну ніч мій стіл накритий,
І я п'яний, і я ситий,
І живу, й мені не жаль».
«Але ж, друже мій, — озвався
Джіафар. — ану постався
У положення тяжке:
Стрілить в голову халіфу
Завтра видати тарифу,
Розпорядження таке:
Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 8. Абу Касимові капці (1956).djvu/114
Цю сторінку схвалено
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/2/22/%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%A4%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%BE._%D0%A2%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B8_%D0%B2_20_%D1%82%D1%82._%D0%A2._8._%D0%90%D0%B1%D1%83_%D0%9A%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D1%96_%D0%BA%D0%B0%D0%BF%D1%86%D1%96_%281956%29.djvu/page114-1024px-%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%A4%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%BE._%D0%A2%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B8_%D0%B2_20_%D1%82%D1%82._%D0%A2._8._%D0%90%D0%B1%D1%83_%D0%9A%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D1%96_%D0%BA%D0%B0%D0%BF%D1%86%D1%96_%281956%29.djvu.jpg)