II
ЯК АБУ КАСИМ НА ЛІЦИТАЦІІ
КУПИВ СОБІ БІДУ
Раз базаром Абу Касим
В день торговий ледве лазив,
В своїх капцях ноги тяг,
Та торгу він знай пильнує!
Тут продасть, там знов купує,
Все снує по вулицях.
Втім, забили барабани,
І валить народ юрбами
Там, де возний судовий
Став на бочку й викрикає:
«Хто охоту й гроші має,
Хай іде в базар новий!»
«У базарі, добрі люди,
Ліцитац'я зараз буде!
Там купець єсть Бен-Омар;
Пахощами він торгує, —
От у нього ліцитує
Суд за довг увесь товар».
Мусульмани теє чують,
Ті жаліють, ті кепкують,
Та ніхто не поспіша.
«Пахощі — це бабське діло!
Нам на те, щоб грішне тіло
Прокормить, нема гроша!»
Та один лиш Абу Касим,
Вчувши це, аж скочив разом,
Мов підріс і просвітлів.
«Пахощі, та й то хороші!
Продадуть за песі гроші!
Коб на час я долетів!»
|
