Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 8. Абу Касимові капці (1956).djvu/16

І вже са́па і вже фука,
Шкандибає і штильгука
В Бен-Омаровий базар…
Тут спіткнеться, тут офукнесь,
О прохожих лобом стукнесь,
А біжить, мов на пожар.

Прибігає — не вітаєсь,
Тільки про товар питаєсь,
Та розвідує ціну.
Втім Омар до нього сходить
І набік його відводить
На хвилиночку одну.

«Друже любий, Абу Касим!
Бачиш, що за горе разом
Впало, наче з неба грім,
На мій дім! Та, їй же богу,
Хай зламаю зараз ногу,
Як я сам що винен в тім!

«Знаєш сам — купець я чесний,
Але трапивсь друг облесний,
Я за нього заручив;
Вчора мав він довг сплатити, —
Ну, і втік! І ось, гляди ти,
В що мене він затащив!

«Друже любий, Абу Касим!
Порятуй мене сим разом!
Словечко одно скажи,
Що сплатиш цей довг за мене!
А то горенько нужденне
Жде мене в тюрмі, в вежи́!

„Та самому б ще терпіти
Півбіди! А жінка, діти!
Адже все сплюндрують тут!