І, на тім думки спинивши,
Твердо так постановивши,
Став збираться так, що ну!
Без меча, без стріл і бритви
З лихом він зібравсь до битви,
Як отаман на війну.
Свій турбан наставив штучно,
Бедра вперезав бундючно,
А пальмовий довгий дрюк
В цератову піхву вправив,
З боку лівого приставив
Так, як носить меч гайдук.
Так зібравшися за хвильку
І ще й мигдалову гілку
Взявши в руки, він пішов
Геть, без наміру й без тями,
Сюди-туди вулиця́ми,
Аж на пляц один зайшов.
Це торговиця була,
А на ній гула, ревла
Купа люду, густо збита.
В купі тій порожній круг,
А в тім крузі стук і рух.
Тут турбан мигне́, там свита.
Зацікавився Бассім.
«Що це? Що там сталось їм?»
Крайніх глядачів питає.
«Два міщани посварились,
А це й битися зчепились,
Аж паздір'я з них літає».
«Гей, та що це? — крикнув грізно
Наш Бассім. — Тут так завізно,
А нікому лад зробить!
Чи ж то вірним не паскудно
