іскорка прив'язання до неї, ба навіть, іскорка глупої, безглуздої надії, що все те може ще показатися неправдою, лудою, дивоглядним сном, що її чудові очі, її слова, вся її постать чародійським способом розіб'є, розгонить ті змори, розвіє хмари, заблисне новим, гарним блиском.
— А дідусь!? А старий Гуртер!? — пригадав собі нараз. — Аджеж я переглядав її рахунки, де були виказані досить значні суми, які їй присилав різними часами. Я бачив його листи, повні вдячности, батьківської любови. Аджеж це не мана!? І це вияснює все, все! Правда, тих сум я не справджував, не обраховував, листи переглянув побіжно. Чи до того мені було в ту пору! Рожеві хмарки щастя заслонювали мої очі. Я був упоєний блаженним почуттям. Але ті документи існують, в них я маю непобориму зброю, з котрою зможу виступити і завдати брехню клеветникам. Викличу процес, розпічну боротьбу за свою честь, боротьбу вже не з одним бідолахою, як ось Редліх, але з цілим загалом. Так, це буде найліпша дорога! Нехай собі та Юлія буде й сто разів винувата, що це мене обходить!? Могла Анеля приймати її, не знаючи про її огидний заробіток. Але очищення мушу добитися, мушу… або…
Капітан встав і випростувався. Новий дух вступив у нього. Як потопленик хапається хиткої тростини, так і його дух, хопившися цеї думки про Анелині листи й рахунки, шукав в них опори і рятунку і знайшов на хвилину. А знайшовши хоч цю крихітку твердого ґрунту під ногами, він міг бодай потроху заспокоїтися, роздумати над тим, що дальше чинити. Що тут потрібно вчинків і то рішучих, про це не
