Цю сторінку схвалено
яку почувають люди перед апоплектичним ударом, він хапався вийти геть відци, на свіже повітря.
— Йдеш уже, синку? — жалібно мовив Гуртер. — Ну, йди, йди! Знаю, маєш заняття, маєш обов'язки. Але навідайся до мене, коли тільки будеш мати час! А потім, коли видужаю, заклинаю тебе на всі святощі, синку, візьми мене до себе! Дай мені куточок у своїм домі і кусник хліба! Недовго вже буду тобі заваджати. Тільки не дай мені згинути з голоду під плотом!
