спілці з жінкою, що удержувала підозренний дім, що вербувала дівчат, призначених для таких самих домів. О, страхіття! О, встид! А скажи мені лишень, ти, благородна і незаплямлена душе, скільки разів за своїх кавалерських або й некавалерських часів подавав ти практично помічну руку такому ганебному промислові, давав більш або менше щедрий заробіток таким жінкам? А ті твої благородні приятелі, що так люто обурюються на мій ганебний промисел, чи не для того це чинять, що сами аж надто часто підлягали його покусам, аж надто багато грошей видавали на його піднесення? О, нікчемні, підлі, брехливі! Аджеж із тих, що вчора веліли ув'язнити Юлію, що швидко й моє ім'я з чортівською радістю вивісять на шибениці ганьби і видадуть на наругу цілому світу, аджеж із них майже кожний давно знав, що діялося у Юлії, а декотрі були там щоденними гістьми! Ні, я замало сказала! Декотрі були прямо ініціяторами цього підприємства, заслонювали його своїми плечима, своєю родовою або урядовою повагою! А тепер, коли годі вже його дальше заслонювати… О, так! Тепер ціле пекло ганьби й публічного осуду нехай паде на голови тих жінок, що… О, як я погорджую вами! Як я ненавиджу вас, ви фарисеї, ви брехуни і лицеміри! Вчинок навіть найогидніший, найбільша підлота не є для вас нічим. Вас лякає тільки осуд юрби, привид одвічальности. Добре схована підлота перестає бути підлотою, утаєний злочин є тільки доказом відваги і зручности!
Замовкла, бо духу їй не стало в грудях. Тряслася, як у лихорадці. Капітан вдивлявся в неї зачудованим, майже божевільним поглядом; йому здавалося, що її постать перед його
