Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 9. Повісті (1956).djvu/304

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

розвалилася, бо не було кому взятися до направи. Я від того часу не міг і поглянути на те місце, що бачило моє страшне нещастя, і блукаю по світі між чужими людьми.

— А чим же ви займаєтеся? — запитав Петрій.

— Чим займаюся? О, на це тяжче відповісти, як запитати! Тисячі робіт, тисячі справ переходили через мої руки. Я поклав собі після того нещастя решту життя помагати своїм братам!

Петрій широко видивився на незвичайного жида. Ті слова здивували його. Йому ніколи не лучалося бачити жида, котрий би займався чимось подібним. Йому навіть видавалося зразу, що страшне нещастя й тривога тої ночі, про яку оповідав Ізак, помішали його розум. Але поглянувши на тихе, спокійне лице Ізака, на його ясний, розумний погляд, він покинув ту думку і в задумі мовчки йшов дальше.

X
Іванко

— Мій батько, — говорив далі Ізак, — був досить бідний орендар, але все таки, не маючи дітей, крім мене, старався мене вивчити, посилав мене до школи. Там то вже в моїй душі повстали перші зароди думок, які вас тепер певне дивують. Батько мій постарів, не міг дальше сам вести корчми і взяв мене зі школи додому. Я скоро привик до ґаздівства, оженився й по смерті батька почав далі вести його зарібок, шинкував. Тут, у відлюдній тишині, мої думки, перше трохи неясні, дозрі-