текст не тільки язиково, але також, де мені видасться потрібним, річево. Цю працю я розпочав 1909 р., та вона затяглася досить довго тому, що язикових поправок показалася досить велика потреба, а річевих іще далеко більша. Поперед усього треба було робити багато скорочень, викидати багато зайвих описів ситуацій, покликів до читача, ліричних уступів, авторських рефлексій та моралізацій, плодів незрілої фантазії та невиробленого літературного смаку. Такі відскоки від простого та природного ходу оповідання були тоді в моді в галицько-українськім письменстві, а дещо до того додалося в мене під впливом гімназіяльної лектури, особливо таких письменників, як Шекспір, Шіллер, а ще ближче спеціяльно для цеї повісти, німецьких повістей Е. А. Т. Гофмана „Kater Mur“ і „Elixire des Teufels“ та французької повісти Ежена Сі „Вічний Жид“, яку я читав у німецькім перекладі. Не без впливу лишилася також популярна тоді італійська повість у польськім перекладі „Rinaldo Rinaldini, wielki bandyta wloski“, яку ми ще в нижчій гімназії читали з великим зацікавленням. Мавши зразу намір подати в другім виданню цеї повісти тільки документ літературного смаку того часу, коли вона була писана, я в часі редагування цього другого видання бачив себе змушеним робити чимраз більше перемін не тільки в висловах самого оповідання, але також у самім пляні повісти. Вийшло з цього, що деякі розділи треба було переробити зовсім наново, інші пропускати, всю композицію значно упростити, і нарешті відкинути цілу „Третю частину” яка не посуває ніякої акції далі, а тільки являється рядом
