дитинства. На столі стояла мальована статуетка пресвятої діви, обік лежали книжки, кілька образків святих, усе чистенько поскладене в порядку. Мале біле ліжко було нетикане, хлопчик іще не лягав спати. На помості лежало лиш одно перевернене крісло. А обік нього, на ліжнику лежало худеньке тіло бідного малого Зефірина, в сорочці, з посинілим лицем, із слідами проклятої руки вбивці на шиї, за яку його задушено. Роздерта сорочка відслонювала також хребетний стовп, його каліцтво, видне тим виразніше, що ліве рам'я було зложене догори поза голову. І не вважаючи на синяву труп'ячу блідість, вказувало те личко ще всю свою принадну красоту. Це була правдива головка ангела, з білявим, кучерявим волоссям, що обрамовувало ніжне дівоче личко з синіми очима, тонким носом і прегарними дрібними устами, що при усміху творили ямочки на щоках.
Поражений страхом та переляком, Міньо не міг нічого сказати, крім окриків:
— Мій боже! Мій боже! Страшенно! Страшенно! Гей, на поміч! Чи нема там нікого?
Панна Рузер, учителька, почула крик і надбігла. Вона вчасним ранком вийшла була в огородець, щоб глянути на свою салату, що гарно росла від уливних дощів. Вона мала 32 роки, була висока й статна, але не гарна, з рудавим волоссям, круглим потругльоватим лицем, великими сірими очима, блідими губами й гострим носом, що свідчив про її жорстку, хитру й зажерливу вдачу. Хоч не дуже принадна, вона була, як говорено, на добрій стопі з інспектором елементарних шкіл, красунем Мо- резеном, і це причинялось їй до авансу. Зреш-
