Сторінка:Іван Франко. Твори в 30 тт. Т.29 Кн.1 (Харків-Київ, 1924-29).djvu/239

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Але цей взірець, відки він узявся, як він знайшовся тут, зім'ятий і здушений у клубок, немов зліплений до купи з аркушем газети? Всякі припущення були тут можливі, і це вже було завдання суду при помочі слідства винайти правду.

Марко почув у страшній пітьмі тієї драми подув нещастя над собою, немов якась ніч, повна страховищ, нараз почала насуватися.

— Демон вилазить із своєї темної ями, — проворкотів він мимовільно.

Тимчасом купа людей перед вікном іще побільшилася; між іншими прибігли також обі пані Мільом, властительки близького паперового склепу. Пані Олександрова Мільом висока бльондина з лагідним виразом лиця, і пані Едвардова Мільом, також статна, але брунетка й енергічна, були зворушені тим більше, що Віктор, синок останньої, також ходив до школи до боніфратрів, а Себастієн, син першої, був учеником Сімона. Вони цікаво слухали оповідання панни Рузер, що посеред групи розповідала всі відомі їй деталі, поки люди ждали приходу бурмістра та жандармів.

— Вчора вечором була я в каплиці капуцинів на суплікації до святого сакраменту; так було гарно, так піднесло! І малий Зефірин також був із дітьми, що цього року уперве приступали до причастя. Аж серце радувалось, дивлячись на нього! Виглядав, мов ангелик.

— Мій син Віктор не був на суплікації; йому ще лиш дев'ять літ, — мовила пані Едвардова. — Але чи ж Зефірин ходив сам? Чи ніхто не проводив його додому?

— О, це ж лише пару кроків відси до каплиці, — мовила вчителька. — Брат Горжія мав