бачивши це все в одну хвилину перед собою немов освічене блискавкою, зараз потім опинився знов у пітьмі, в непевності суперечних догадів. Він задоволився тим, що спокійно промовив до Сімона:
— Всі свідоцтва згідні, правда швидко виявиться.
Вкінці, майже рівночасно з поворотом Мініота, що наклонив паню Сімонову не виходити з покою, надійшов бурмістр Дарра в супроводі трьох жандармів. Дарра, підприємець-будівничий, що дороблявся великого маєтку, був сильно збудований мужчина, 42-літній, з круглим лицем здорової краски, коротко остриженим бльонд волоссям, гладко оголений. Поперед усього він звелів позамикати віконниці й поставив перед ними двох жандармів; третій пішов до середини дому, щоб пильнувати дверей, защеплених лише на клямку. Зефірин не замикав їх ніколи. Відтепер ніхто не смів на місці злочину нічого рушити, ані навіть підходити до нього близько. Дарра в першій хвилині зателеграфував до властей до Бомонта, і оце ждав судової комісії, яка без сумніву прибуде найближчим поїздом. О. Филип і брат Фульґенцій нагадали, що їх іще ждуть різні орудки для пополуднішньої роздачі нагород; тому Дарра порадив їм поспішитись і як найшвидше вернути сюди назад, бо слідчий, певно, захоче розпитати їх про число „Малого Бомонтця“ та про каліграфічний взірець, знайдений коло трупа. І поки жандарми на дворі мучилися, відпихаючи юрбу, що за той час сильно зросла й дуже бентежилась, вернув Сімон додому, щоб тут дожидати приходу судової комісії разом з Даррасом, Марком,
