до них прибули о. Филип і брат Фульґенцій. Урядники вернули, обслідивши всі зовнішні обставини злочину й познайомившися з найдрібнішими, відомими вже фактами. Вони принесли з собою примірник „Малого Бомонтця“ і каліграфічний взірець, і бачилось, прикладали до тих доказових матеріялів надзвичайну вагу. Вони засіли за вчительським столом і почали якнайстаранніше приглядатись обом паперам та обговорювати їх значіння; особливо ж каліграфічний взірець показували обом учителям, Маркові й Сімонові, а також учительці й обом духовним. Робили це зрештою лише для власного вияснення, бо не було протоколянта, який міг би був списувати протокол.
— Такі взірці — заявив Марко — вживаються у всіх школах, світських і духовних.
— Так, так, — потвердив брат Фульґенцій, — такі є в нас і певно також в оцій школі.
Прокуратор обернувся до Сімона.
— Не пригадуєте собі, — запитав, — чи вживали ви для своїх учеників такого взірця? „Любіться між собою“, — це мусіло би лишитися вам у пам'яті.
— Такого взірця в моїй клясі не вживано ніколи, — відповів Сімон рішучим тоном. — Ви зовсім вірно сказали, пане прокураторе, я мусів би затямити собі його.
Коли прокуратор потім обернувся з тим самим питаням до брата Фульґенція, цей завагався трохи.
— В нашій школі маємо ще трьох братів: Ізідора, Лязара і Горжія, — мовив він, — напевно не можу сказати нічого.
А потім серед глибокої мовчанки, що залягла по його словах, додав:
