Цей погляд поділяли також усі присутні. Бурмістр Дарра виявляв завсігди глибоку пошану для вчителя Сімона за його чесність та пильнування своїх обов'язків. Міньо і панна Рузер, хоч не дуже любили євреїв, згоджувались на те, що цей з успіхом силкувався затерти своє походження бездоганним життям. О. Филип і брат Фульґенцій держали себе супроти загального тут почуття так само нейтрально, як уперед надворі, сиділи мовчки й немов намагалися своїми бистрими очима зазирнути на дно душі кожного з присутніх. Урядники також мусіли задоволитися здобутими досі скупими фактами, з яких виринало одиноке припущення, що якийсь незнайомий уліз і знов потім виліз вікном. Лише час злочину виказувався докладно: між пів до одинадцятої, а одинадцятою годиною вночі. А огидний, нелюдський учинок лежав іще оповитий непрозорою пітьмою.
Поки урядники полагоджували неминучі формальності, Марко вийшов із дому, по братерськи обнявши ще Сімона. Сцена між мужем і жінкою не сказала йому нічого нового, бо він знав, як гаряче вони люблять один одного, та проте ця сцена зворушила його до сліз. На вежі церкви св. Мартина вибила дванадцята, коли він знов вийшов на площу, де тим часом зібралася купа народу, крізь яку він ледве міг пропхатися. Що більше розходилася новина, то більше народа сходилося; перед запертим вікном був цілий стиск, так що жандарми ледве здужали відпихати людей. А з уст до уст ішли оповідання, перекручені, пересадні, з дивовижними дрібницями й доводили юрбу до роздратування і лютости. Коли Марко
