Ад'ютант (заклопотаний). По правді, маршале, це така сумна історія… не знаю, чи слід мені…
Маршал. Говоріть! Говоріть!
Ад'ютант (кланяється й говорить). Ваша ексцеленція знаєте, що в англічан завсіди національне самолюбство страшенно дразливе. От тим то битва при Пор-Маоні була для них несказаним ударом, не так задля матеріяльних страт — Бінґ дав ногам знати вже перед кінцем битви, — як радше задля морального значіння, задля страти впливу. Щоби витолкувати свій поступок, адмірал доказував, що мав противний вітер і що зміркувавши, як некорисно стояла справа від самого початку, він волів стратити битву, щоби заховати фльоту для Англії.
Маршал. Чи бач! Щось так, як я… Далі, далі, полковнику.
Ад'ютант. Бінґ мав ласку при дворі, а за собою чималі заслуги, то король Джордж зробив тільки те, що відібрав йому команду. Та в цілій Англії піднявся шалений крик. Ім'я Бінґа, колись таке шановне й популярне, зробилося предметом погорди й ненависти. Народ зневажав його на вулицях, а національне почуття в цьому чортівському краю таке сильне, що король Джордж не міг опертися йому. Рік після катастрофи адмірала Бінґа поставлено перед воєнним судом.
Маршал. Так самісінько, як мене!
Ад'ютант. Процес був довгий, вельми заплутаний. Сюди примішано й політику, і заграничні двори і бог знає що ще. Бінґ писав пропам'ятні письма одно за одним. Він покликався на свідоцтво своїх офіце-
