рів, відкликався навіть до своїх побідителів, до Ля Ґаліссоннієра і Рішеліє, котрого лист, повний чести для адмірала, відчитано на розправі.
Маршал. Але ж це зовсім так, як у мене… Ах… Ну, та я надіюся, що його увільнено.
Ад'ютант. Ні, маршале! Постановлено подати приклад. Бінґ був засуджений одноголосно.
Маршал. Як же його засудили? На деґрадацію?
Ад'ютант (заклопотаний) Ні, маршале!
Маршал. На вигнання?
Ад'ютант (чимраз більше заклопотаний). Ні, маршале!
Маршал. Так на що ж іще?
Ад'ютант. Адмірала Бінґа розстріляли в пристані в Портсмоуті на покладі його адміральського корабля.
Маршал (помовчавши). Страшно подумати!.. Значить, були докази його зради?
Ад'ютант. Не було ніякісіньких. Противно, адміральська рада віддала повну справедливість його особистій відвазі і його чесним намірам. В декреті, що засуджував його на смерть, сказано тільки ось що: „За те, що в часі битви не зробив усього того, що міг був зробити“.
— Ах! — скрикнув маршал і в глибокій задумі взявся ходити далі по своїм невеличкім саду тим правильним, несвідомим ходом, яким іде чоловік по линві, під вагою тяжких думок. Від часу до часу він зупинявся і півголосом, немов говорячи сам з собою, повторяв: „За те, що в часі битви не зробив усього того, що міг був зробити“.
