Дзвінки. Діґ-діґ-дон! Діґ-діґ-дон! Різдво! Різдво!
Вітер. Ану, комини! А ви чого стоїте, пороззявлявши роти? Співайте зо мною Різдву. Ану, дахи! Ану, хоруговки!
Комини. Га-га! Га-га! Різдво! Різдво!
Хоруговки. Кря… Кря… Різдво! Різдво!
Цегла (надто розохочена). Різдво! Різ… (З великої радости підскакує і паде на вулицю). Трататата,… Грим!
Горобці. От іще роззява!
Комин. Ну, а ви, горобці! Ви нічого не мовите? Адже ж тепер годиться співати!
Горобці. Піу, піу, піу… Цвір, цвір, цвір… Різдво! Різдво!
Комин. Скачіть на мої плечі, будете ліпше бачити.
Горобці (на комині). Спасибі, дідусю… Ах, як же гарно, як гарно!.. Скільки свічечок рожевих, зелених, блакитних! Як вони танцюють по дахах!
Комин. А цей похід кошиків повних забавок, стяжок, квіток, цукерків, уся ота паризька зима, покрита позолотою та яркими красками…
Горобці. А це що за такі малі чоловічки, що несуть кошики? Чи кожний з них є Цар-Різдво?
Комин. Та де там! Це кобольди.
Горобці. Як мовиш? Ко…
Комин. Кобольди, це такі духи опікуни кожного дому, що ведуть Різдво до кожного комина, де є маленькі черевички, що ждуть на дарунок.
Горобці. А сам Цар-Різдво, де він?
Комин. Це отой самий останній, отой малий бльондинчик з лагідними очима. Його во-
