аж простягалися зо сміху — точнісенько, як люди.
— Ні вже, кажіть, що хочете, а я стою на своїм: сойка має великий дар до гумору. І пам'ять у неї добра. Три роки прилітали сойки з усіх сторін Сполучених Держав кожного літа, щоб заглянути в ту діру; й інші птахи прилітали з ними. Всі реготалися з цієї історії, тільки одна сова не хотіла. Вона відбувала власне якусь наукову подорож, вишукуючи різні чудеса природи, і їй забажалось також оглянути цю дивовижну діру. Оглянула і сказала, що не розуміє, в чім тут криється дотеп. Правда, й інші чудеса природи також не зробили на неї великого вражіння.
Бувши колись у театрі в Байрайті я з зачудуванням завважив, що коли народ товпиться до середини, кожний поодинокий повертається й запопадливо зиркає на щось у роді отвертої ґалереї, де сидять на виставі князівські персони. Багато глядачів попадає при тім формально в якесь радісне остовпіння, і не можуть відірвати очей від то точки. Чи при такім захваті князівською персоною переважає зависть, чи пошана, не знаю; в усякім разі це мішанина одної і другої. Надто голод і спрага за видом князя через одноразове оглядання не втишається, ні, лишається все однакова.
