Це явище, може, виясняється радістю, яку має чоловік із цінного предмету, який здобуває, не трудившися на нього. Таляр, який ти припадково знайдеш, радує тебе більше, як 99 таких, що ти добув потом і працею, а виграна в фербля або на біржі веселить твоє серце надзвичайно. Князь знаходить задармо, ще в колисці, власть, повагу, вільний час, безплатну годівлю, з чистого припадку, тому що родився князем; отим то турботна біднота та простота глядить на нього, як на монументальне втілення щастя. А далі — о, найвищий привілей! — нічиє щастя на землі не стоїть так міцно, як його. Мільйонер може за ніч зробитися жебраком, великий політик може зробити помилку, його усувають і він попадає в забуття. Славний генерал може програти рішучу битву й разом з нею тратить свою повагу у людей. Але коли ти князь, то лишаєшся князем, це значить півбогом; ані нещастя, ані нікчемність, ані пуста голова, ані жодні дурощі не можуть відібрати тобі твоєї високости. Людська почесть, чи вона заслужена чи ні, це ж по однодушній постанові всіх народів і всіх часів найвище добро на землі; значить, становище князя найбільше пожадане під сонцем.
Розуміється, в очах американців князі зовсім не те, що в очах європейців. Ми не виховані для обожання князів. Нам було б досить придивитися князеві раз а гаразд, і наша цікавість була б заспокоєна; другий раз ми гляділи б на нього вже байдужніше і старалися б побачити когось іншого. Не так європеєць; для нього той сам князь усе лишається новим і цікавим, він не старіється ніколи.
