у нього в терміні. В першім році він мусів би замітати робітню, носити воду, розпалювати в печі, а в вільних хвилинах учитися чорнити печі. Як плату за всі ті послуги він мав би стравунок і дві пари дешевого шмаття. В другім році його приставили б до варстату і платили б йому тижнево доляра, в третім році два, в четвертім три доляри. Вивчившися на бляхаря, він міг би потім заробляти тижнево 15, 20 а може навіть 30 долярів; до тижневої плати 75 долярів він не дійшов би ніколи. При іншім ремеслі, на яке б він пустився, він мусів би пройти таке саме довге й лихоплатне термінування. А стати адвокатом або лікарем іще сто раз трудніше, бо тут чоловік за ввесь час науки не то що не дістає ніякої платні, але мусить іще платити багато грошей за свою науку й має надто привілей, що може сам себе стравувати й зодягати.
Все те знає початковий літерат і проте має відвагу пхатися до приняття в письменницьку компанію й жадати й для себе участи в її високих почестях і доходах, не можучи для оправдання своїх претензій виказатися хоч би тільки дванадцятимісячним термінуванням. Він усміхнувся б невинно, якби хто зажадав від нього, щоб без попередньої науки зробив хоч би найпростіший, маленький бляшаний ґудзик. Але не вміючи граматики, з пустими фразами, водянистий, многословний та з дикими поняттями про світ і людей, яких нахапався десь у якімось глухім гнізді, сміє такий нетямучий жовтодзюб брати в руку перо, ту небезпечну зброю, і кидатися з ним навмання на могутні сили, торговлю, фінанси, війну та політику. Якби це не було так сумно, то було би попросту
