В. Липинський. Р. Б. 1926. Вступне слово до „Листів до Бр. Хл.“.
Не досить було нещасливого „Комунікату“ покійного В. Липинського на гостинних шпальтах „репрезентативного“ „Діла“ в р. 1930, яким він сам прилюдно розкрив доти відому лиш нам, його найблищим співробітникам, сумну дійсність: що колись світлий розум, творча ідельоґічна сила безнадійно знищені лютою хоробою. Маємо ще один, вже посмертний виступ, який інсценізували „друзі“ і „спадкоємці“ Покійного: — „Вступне слово“ В. Липинського у „Збірнику Хліборобської України“.
Тим, хто бажає знати правду, вияснили ми в ч. 15[1], що маємо діло з двома Липинськими, що В. Липинський з „Діла“ не є В. Липинським „Листів до Братів Хліборобів“.
„Вступне слово“ „Збірника“ лиш яскравіше підтверджує те, що ми вже довели. Бо коли уважний неупереджений читач вдумається в трагічний сенс підкресленого самим В. Липинським твердження: „орґанізація, покликана для здійснення ідеї признала повну безвартність цієї ідеї. Бо що варта ідея, яка навіть свого виразника не в стані охоронити від духового зломання“, то і без пояснень неврольоґів, зрозуміє, як далеко поступила вже невмолима хороба на її руйнуючім шляху.
Хіба ніхто з нормально думаючих і відчуваючих людей не може ставити вимог, щоби ідея (не віра, а політична ідея!) зберігала тіло наше і залежні від стану тіла духові функції від ослаблення, руїни й смерти.
І навпаки, кожен признає нам рацію, чи він наші політичні ідеали поділяє, чи ні, що у творі здорового В. Липинського — в „Листах до Братів Хліборобів“ сформуловані
- ↑ Це книжка п. з. „Вячеслав Липинський як ідеолог і політик“ Ужгород 1931, стор. 76.
