Василь (1729—31), Моголь (?) Никифор (1734—6), Рабець Данило (1737 і 1747—66), Ічам (?), Микола (1739), Куст Микола {1740), Теплий Петро (1740—44). Крім того ми бачимо ще двох наказних війтів: Толубничого Олексія (1639) і Гаврила (прізв. невід., 1640 р.).
Як бачимо, тут також спостерегається, що уряди часто посідають одні родини й одні особи. Зокрема ми бачимо Терешковича Якова 4 рази війтом, Куранду, Малинського, Рабця й ин. багатьох по два рази. До того, дехто з них час від часу виконує й обов'язки ключника ратушного.
З оцього реєстру ми можемо зробити ще один цікавий висновок. Ми знаємо, що війта взагалі обирали на певний термін, часто на один рік. Тимчасом ми бачимо, що в Баришполі деякі війти сидять на свойому уряді 4—5 років, а один, Рабець Данило, навіть щось по-над 20. Взагалі-ж, оскільки часто траплялося, що кол. війт через деякий час знов повертавсь на цей уряд, то фактично траплялося багатьом війтам правити всього років 6—7.
Нарешті, додамо ще й реєстра ключників ратушних: Мурмарка Андрій (1676), Ціпик Каленик (1682), Гусак Іван (1682), Семенович Іван (1683), Швець Гарасим (1686), Іван ? (1687), Безлюда Іван (1688), Куранда Іван (1696 і 1697—8), Евхименко Процик (1697), Синельник Іван (1705), Ювенок Ярема (1712), Притутій Семен (1723 і 1731 р.), Шимал Грицько (1729), Шляр Самійло (1731 і 1734—6), Потипад… (?) Григорій (1737).
Нам треба ще трохи спинитися на міському уряді м. Баришполя та його функціях. Ми вже згадали, що Баришпіль дістав на початку XVII ст. Магдебурзьке право. Відомо, що Магдебурзьке право давали багатьом містам, але задержати його вповні цим містам не завсіди щастило. Боротьба з військовим урядом, з козаками, часто призводила до того, що занепадав міський уряд, права та функції його зменшувано й обмежувано, призводила фактично до того, що магдебурзьке право лишилося тільки на папері. Особливо часто це траплялося по містах невеликих, здебільшого пізнішого походження, а також у містах, де слабо розвинено торг та промисловість, де міщанство не встигло створити міцну, з'єднану громаду, що могла-б зробити опір козаччині. Щось подібне було і в Баришполі. Міщанство не встигає зорганізуватися та зміцнитися до козацької революції, і після 1648 року починає відступати на другий план під тиском козаччини.
Розгляньмо еволюцію міського уряду Баришпільського та його функцій протягом XVII—XVIII вв.
Ми знаємо, що за Магдебурзьким правом міський уряд складавсь з двох окремих інституцій — з міської ради з райців за головуванням бурмистра та з колегії лавників або присяжних за головуванням війта. Засідали вони „на мѣстѣ звыкломъ судовомъ“, в ратуші, чи магістраті.
На Україні, надто по містах невеликих, колегії райців і лавників не були за браком людей цілком розділені. Так само і в Баришполі.
