Сторінка:Історично-географічний збірник. Том 1 (1927).djvu/104

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


бурского“… Перших представників старшини в уряді міському ми бачимо в таких роках: 1654 р. — 1 раз (сотник), 1660 — 1 раз (сотник), 1661 — 3 рази (раз полк, наказний війська запорозького Дм. Святуха й полк, суддя Переяславський і инша старшина, двічі сотник), 1662 — 1 раз (сотник), 1665 — 1 раз (отаман городовий), 1669 — 2 рази (сотник і отаман гор.). Далі з 1670 року кількість актів, де фігурує сотник, а почасти й отаман городовий, стає вже така численна, що переважає акти, в яких згадується міський уряд. Року 1676 поміж присутніми („и при насъ товариству“) підчас урядування, що колись складалося з міщан або й цехмистрів, тепер трапляються й козаки. Потроху зникають з актів райці й присяжні, здебільшого й бурмистри, а лишаються при козацькій старшині тільки війт та иноді ключник ратушний (в актах він з'являється допіру з 1676 р.). Тепер домінує формула (що у XVIII в. стає мало не одинока): „станувши пред мене Федора Филоновича сотника Бориспольского, Ивана Шорсткого, атамана городового, при товариству Степан Бѣлиловца, Василь Москаленка (козаки. С. Ш.) и при битности Ивана Талинскаго на тотъ часъ войта“… (1680 рік). Або, частіш, „предъ нами врадомъ Бориспольскимъ“…, сотником, отаманом, війтом і т. и., „и прочими знатними людьми на тотъ часъ будучими“. Випадків, коли в уряді сидять самі війт, бурмистр або ключник ратушний, у XVIII в. сливе немає, а саме: ми зустрічаємо з 1705 до 1766 р. (з тих документів, що ми маємо) тільки один випадок (1744 року), коли уряд міський розглядає справу (в ратуші) в складі війта, бурмистра й писаря ратушного. Райців і лавників ми не бачимо вже цілком. Бурмистри зустрічаються тільки тричі (1740, 1744 і 1746 рр.). Частенько зустрічається тільки ключник і мало не завсіди війт. Змінюється й склад присутніх. Згадку про присутність міщан ми бачимо тільки двічі (1723 і 1749), двічі (1740-го року) згадується й за присутність цехмистра кравецького цеху. Натомість де-далі зростає кількість козацької старшини. Мало не в кожному акті, окрім сотника (постійного чи наказного) і отамана городового, згадується й за отаманів курінних, часто до чотирьох осіб. Згадується також і за присутність козаків, „при прочихъ знатныхъ людяхъ“, „при товариству“ або й просто „при козакахъ“… Иноді, правда, невиразна згадка „и при прочимъ люде на той час згодившемся“; оскільки-ж про міщан тепер, звичайно, зазначається — „при мещанахъ“, то під цим людом, „на той часъ згодившемся“, можна розуміти козаків.

Отже, ми бачимо, що певне міське самоврядування, що існувало в Баришполі, відколи надано йому магдебургію, тепер, з початків панування козаччини, починає сильно терпіти від наступу козацької старшини. Бувши, очевидячки, досить слабке, міщанство Баришпільське не може чинити опір старшині і, не знаходячи допомоги ніде, починає відступати на другий план у міському житті. У XVIII в. самоврядування міського ми вже так що й не бачимо, і тільки як згадка про нього є присутність в уряді, що складається тепер з козацької старшини, війта та иноді ключника.