писаря сотенного — Івана Яновського, „асаула“ — Василя Єрмака (або за иншою транскрипцією — Ярмака), хорунжого — Григорія Жученка (в иншій транскрипції — Жук). Тільки один із цієї старшини не має власного двору це Вас. Єрмак „асаул сотенний“ Баришпільський. Він живе у дворі свого дядька, Ів. Єрмака, дуже багатого козака, займає одну хату і має своє власне господарство. Що-ж до отамана Стефана Кузьменка, то його двора ми в описі не зустрічаємо. Правдоподібно, він містився в кінці опису дворів Баришполя, що до нас не дійшов. Окрім старшини Баришпільської сотні, мала ще двори старшина з инших, а саме: Дараган[1], „вдовствующая полковница“, що мала силу дворів у Баришполі, які її чоловік, полковник Київський Дараган, дістав від гетьмана, покупив чи забрав у підданство. Далі ми бачимо тут двори Ф. Сулими, полк. Переяславського, зн. тов. Поваловича та инших. Найбільше належало полковниці Дараган, а саме вона мала 204 двори, або 38,6% усієї кількости дворів у Баришполі. Сотникові Афендикові належало 23 двори (4,3%; правдоподібно, значна частина дворів Афендика була в кінці опису, що до нас не дійшов, бо вже року 1730 Стефан Афендик мав 30 дворів[2], а після того купував іще), значковому товаришеві Поваловичеві — 11 дворів (2,1%), возному сотенному Горковському 3 дв. (0,6%), нарешті полковникові Переяславському Ф. Сулимі[3], значковому тов. Лубенського полку Шепелевому, писареві сотенному Баришпільському Яновському, сотен. хорунжому Жученкові та військовому канцеляристові переяславського полку Гоголеві[4] — по одному двору (разом 1%).
Отже, усій старшині (9 особам) належало 46,6% усіх дворів. Козакам (виборним, підпомічникам) належало теж 46,6%, духовним — 2,2%, підсусідкам козачим і духовним 4% і, нарешті, посполитим (окрім тих, що належали старшині) — 0,6%. Як ми бачимо, старшина вже зуміла захопити величеньку кількість дворів до своїх рук; їм часто належать
- ↑ Дараганів є кілька родів (відомості про них подає Модзалевський). Про рід полковника Юхима Дарагана відомостей сливе не маємо, знаємо тільки, що батько його Федір жив у першій половині XVIII в. Мало знаємо й за самого Юхима Федоровича; знаємо, що він був за бунчукового товариша у Переяславському полку; року 1747 обраний одним із 3-ох кандидатів на уряд полковничий Київський. Був присутній, як один із представників гетьмана, при „елекції“ кандидата на місце архімандрита Київо-Печерської Лаври. Нарешті — полковник Київський з 21 січня 1751-го року, за Модзалевським; на нашу-ж думку, це мало бути трохи згодом, бо в універсалі Розумовського з наданням м. Баришполя, від 14 січня 1752-го року, його названо бунчуковим товаришем. Можливо, Київський полковничий уряд він дістав 21-го січня 1752 року; а не 1751-го. Одружений він був із сестрою гетьмана Розумовського, чим і пояснюються ті милості, що ввесь час сипляться на Юхима Дарагана.
- ↑ Модзалевскій, Мал. Род.
- ↑ Нащадкові Івана Михайловича Сулими, кол. намісника староств Баришпільського та Баришівського за старостування Ст. Жолкевського, що відомий тим, що напав та зруйнував Кодацький замок (Модзалевскій, Малор. Родословн.).
- ↑ Опанасові Дем'яновичеві Гоголь-Яновському, канцеляристові військовому Канцелярії Переяславського полку (з 1782-го р. — полковий писар), дідові славнозвісного письменника Миколи Гоголя (ibidem).
