двори, в які вони осаджують людей, а здебільшого їм належать піддані, що, чи власною волею прийшли у підданство, чи силою були привернені в цей стан. Цікаво відзначити, що зокрема та, найбільше міська, що-до типу зайнять людности, вулиця, — Київська, належала значною мірою старшині. А саме: Дарагановій належало 51% усіх дворів цієї вулиці, Афендикові — 6%, Поваловичеві — 5%, Шепелевому — 1%.
Отже старшині належало всього 63% дворів цієї вулиці, тимчасом як козакам — 22%, а иншим верствам 15%.
Цей процес наступу старшини на місто яскравіше позначається в м. Баришполі. Але й по инших містах, принаймні цього району, ми бачимо подібне (в містах, що мають певне торговельне життя), дарма що може і не в таких виразних формах. Напр., м. Козелець[1]. Тут ми бачимо таке явище: 22,4% усіх дворів належить різній старшині, — 39 родинам, себ-то 6,6% усіх родин власників. Ще яскравіш це помітно в м. Баришівці, а також, почасти, і в м. Кобижчі[2]. Отже цей процес назначавсь і в инших містах, хоч рідко, мабуть, набував такої інтенсивности, як у Баришполі, де 9 родин (1% усіх родин) володіли 46,6% всіх дворів.
Правда, треба сказати, що Баришпільській старшині землі належало поблизу Баришполя небагато; иноді-ж і зовсім не належало; деякі виборні козаки або священики мали землі далеко більше як старшина. Але це пояснюється тим, що старшина здебільшого мала маєтки по инших містах. Захоплення-ж плеців у Баришполі означало як-раз не бажання захопити зайві землі, але бажання захопити в свої руки міську торговлю та промисел.
Що саме в цей бік було скеровано інтереси старшинські, це видко з того, що переважно робили їхні піддані в місті. Ми вже були говорили про те, що, осаджуючи когось у свойому дворі, власник, чи-то Дараган, чи хто инший, примушував його найчастіш шинкувати панським вином з десятини. Инші старшинські піддані теж найбільш ремісникували й промишляли різними промислами. А саме: з загальної кількости 236 дворів старшинських підданих, підсусідків та посполитих (окрім власних дворів старшин та пустих) ремісникують 74 двори (виключно або переважно), мають промисли (шинкування вином, медом, пивом, виготовл. солоду й торговля) — 24 дв. (теж. викл. або переважно), мають инші заробітки 19 дворів, хліборобить 65 дв. (27,5%), хліборобить і ще якусь инакшу працю має 7 дв., жебрає — 2 дв., не зазначено з чого живуть (але не з хліборобства) — 45 дв. Взагалі-ж з усіх ремісників м. Баришполя, яких було 103 дв., старшині належало 74 дв., або 71,8%.
- ↑ Ів. Пустовійт, М. Козелець в 1760-х рр.“ Записки Іст.-Філол. відділу У.А.Н., кн. VI, с. 115. До речи, декого з власників м. Баришполя ми бачимо й там. Напр., полковниця Дараган має в Козельці також двори й торговельні та промислові заклади, як, напр., шинки, млини, і т. и.
- ↑ Див. Рум'янцівський Опис цих міст.
