Простежити це цілком певне важкенько. Все-ж ми можемо це зробити, принаймні, з досить великою певністю. А саме, розглянувши походження старшинських підданих, можна скласти таку таблицю[1]:
| Як набуто | Кількість дворів | Відсотки |
| Спадщина здавна | 12 | 5 |
| Купівля | 8 | 3,3 |
| Захоплення пустого козацького двору | 2 | 0,8 |
| Надання гетьманів предкам | 1 | 0,4 |
| Захоплення козацьких дворів силою | 16 | 6,7 |
| Добровільне підданство власника | 2 | 0,8 |
| " піддання ратушею | 1 | 0,4 |
Розгляньмо ці всі категорії набуття ґрунтів. Почнімо з спадщини. Отож, ми маємо відомість, що сотник Афендик дістав 3 двори від батька; і вони, здається, батькові його належали вже давно; дістали також двори у спадщину: зн. тов. Повалович — 3 і возний сотенний — Горковський — 3, сотенний писар — Яновський і хорунжий Жученко — по одному. У звязку з цим стоїть купівля. Здебільшого купували також не сучасні власники, а їхні батьки. Так, батько Афендиків покупив 7 ґрунтів (протягом від 1731 до 1755 р.), Гоголь, військовий канцелярист, покупив двір 1756 року. Цікаві ці купівлі старшини. Довгими роками скуповує вона невеличкими клаптиками поле, город, ліс, плеци й сади у місті[2]. На цьому полі найбільше відзначився батько теперішнього сотника Максима Афендика, старий сотник — Стефан Афендик. Починаючи від року 1729, скуповує він увесь час різні ґрунти у козаків „за готовую сумму монетъ добрыхъ“. І як видко, цей продаж ґрунтів провадився під певним примусом старшини, хоч у купчих і зазначалося, що цей продаж добровільний, без жадного примусу, тільки за браком грошей „будучи потребенъ грошей“, „будучи въ моеи нуждѣ потребенъ денегъ“, і т. и. Але ця „власна воля“ козакова продавати була доволі сумнівна. Почасти тут могла важити певна заборгованість, часом у звязку з військовою службою; за борг потім ішов маєток. Отож, напр., року 1731 один козак віддає сотникові Стефанові Афендикові свій ґрунт цілком безплатно. Подарунок цей пояснювано так: за „многіе его (сотника) ко мнѣ милости въ дѣлахъ трудностей, ему въ вѣчность уступилъ“… Під милостями тут найправдоподібніше можна вбачати позички. Иноді-ж ми зустрічаємо такі відступлення без грошей без жадних мотивувань, а це промовляє все-ж за певний примус. Напр., року 1752
