Сторінка:Історично-географічний збірник. Том 1 (1927).djvu/113

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


своей и исправление себе к должной службе“ у війську — надає містечко Баришпіль „совъсѣми втомъ мѣстечку жительствующими свободными посполитыми людмы, и спринадлежащими кнему грунтами, пустовскими плецами, посполитимы, иугодиями, и всѣми принадлежностями, во вѣчное имъ и наслѣдникамъ ихъ владѣніе, кромѣ живущихъ в томъ мѣстечку козаковъ и ихъ козачихъ грунтовъ и угодій, кои при своей волности и владѣнія ненарушимо содержаны быть должны“. Негайно-ж після передачі цього містечка, універсал наказує війтові й поспільству бути слухняними і відбувати підданські повинності. Так величезна маса вільної до того людности потрапляє до старшини. Видко, цього й прагнув Дараган, що вже раніше, як бачимо з документів, почав свій похід на місто Баришпіль. Ми маємо кілька згадок про купівлю землі в Баришполі, а також про захоплення силоміць у підданство козака 1746 року, — цю методу найбільш полюбляв Дараган. Універсал Розумовського це була його остаточна перемога над містом, і з неї треба було скористуватися. Що він цю нагоду справді використав, це видко з того, що, приймаючи місто Баришпіль року 1752, він разом із посполитими захопив силоміць (про це є згадка в документах) чимало й дворів козачих собі в підданство. Відомостів про те, чи чинили якийсь опір власники цих дворів, ми не маємо, хоч, правдоподібно, такий опір був; чи-ж могла невеличка групка козаків успішно боротися проти дужої й економічно, і своїми політичними впливами старшини, надто проти такого значного представника її, яким був за тих часів Дараган!.. Одтоді, до речи він підвищується, на урядовому полі, — дістає уряд полковника Київського, а до його полку переходить тепер і м. Баришпіль (раніш Баришпіль належав до Переяславського полку), — на економічному, — де-далі збільшуються його багатства, шляхом скуплі ґрунтів, що провадить інтенсивно у Баришполі його прикажчик Федорович, а також шляхом монополізації торговлі й промислу в Баришполі, наслідок чого виразно помічається вже після його смерти, за часів переведення Рум'янцівського опису.

Вищезгаданий універсал гетьмана Розумовського кидає почасти світло й на инше доволі невиразне питання в життю Баришполя. Це те, що у містечку Баришполі в 60-х роках зовсім немає міщанства.

Це явище досить дивне й заслуговує на те, щоб сказати про нього кілька слів. Як ми були зазначили в иншому місці[1], взагалі кількість міщан на Лівобережжі в середині XVIII в. де-далі зростає. За часів Рум'янцівського Опису міщани вже в багатьох містах явно домінують, як у Прилуці, Стародубі, Полтаві, а також Чернігові і Новгород-Сіверську. Тимчасом у Баришполі міщанство раніше було: за це говорять згадки в актах Баришпільських кінця XVII в. і навіть другої чверти XVIII в. За цю думку промовляють також звістки про походження ґрунту: „живетъ на мѣстѣ издревлѣ мѣщанскомъ, прежде бывшемъ ратушнымъ“. Отже міщанство в Баришполі, безперечно, існувало, мабуть,

  1. Козаки м. Полтави в 1767 р. за Рум. Описом. (Зап. Іст.-Філ. в. У.А.Н., т. VI).