Сторінка:Історично-географічний збірник. Том 1 (1927).djvu/13

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана

10

Олександер Грушевський

Будова та ремонт укріплень розписані були між окремими міщанами та сільськими громадами господарськими, панськими та церковними. Група, яка робила певну дільницю, складена була не раз з різного соціяльного стану людей. Вона мала сусідів з одного та другого боку, і тільки акуратне виконання кожної групи своїх обов'язків могло дати гарантію доброго утримання замкових укріплень. Неакуратність одного потужника в сфері цих праць ставила инших у непевне становище, бо не завсіди знаходили дійсного винуватого, а може, часом, притягали до відповідальности того, хто попадавсь під руку, хоч, порівнюючи з иншими, і все виконав, що йому належало в цій сфері. Ось через те зазначувало ратушне міщанство крім того, що панські люди ухиляються від виконання своїх обов'язків під захистом своїх панів, ще й деякі незручні сторони організації роботи коло укріплень та її перевірки. Оці зазначення міщанства ратушного і пояснюють нам деякі спеціяльні риси тодішніх відносин. Підкреслено, що городні занадто великі, розраховані на багато людей і через те важко однаково всіх притягнути до уважної праці коло городень. Далі зазначено, що контроль за працею та її виконанням поставлено не дуже добре. Повинні такий облік вести окремі городничі та мостовничі. Але такі урядовці ставляться до своєї служби неуважно. Крім того не мають вони вповні об'єктивного відношення. Вигадують певні роботи, яких властиво ще непотрібно, щоб мати можливість пограбувати ніби за недбалість. У самому штрафуванні за недбалість городничі пристрасні, не притягають панів, зате зо всією суворістю нападають на міщан за кожну їх, хоч і дрібну, неуважність у праці. Пригадували міщани ратушні, як „грабять“ їх на рік двакроть і трикроть і більше, хоч-би яке невелике ушкодження сталось, хоч-би одна дошка випала або зломилась, а то і сами слуги городничого виймуть дошку та пожгуть, або діру зроблять: такі випадки знаємо по инших замках, де так-же виникали скарги на городничих, мостовничих та їх слуг, на їх неоднакове відношення до різних груп людности.

Як бачимо, справі укріплень міщанство присвятило багато уваги. Воно зауважило, як раніш ми казали, лихий стан укріплень, підкреслило несправедливий розподіл праці та ухилення деяких груп, нарешті, подало деякі міркування про можливі поліпшення в цій справі. Таку-ж увагу присвятило міщанство і справі великого луцького мосту. Зауважили лихий стан мосту, але тим не обмежились. Занотовано, що взагалі міст збудовано недобре, „простим обычаем робен, не клетками, ани моцним вязенем, одно на простом столпі без подпоров и без каждое помочи и праве на дубах стоить“ (VI, с. 57). Між тим, з огляду на великий торговельний рух, варто було-б зробити міст ліпше, міцніш, та взагалі на роботу цього мосту і ремонт стільки виходить, що можна було-б зробити „не вем який моцнейший“. Ревізори запитали про це п. Загоровського, той пояснив, що сама шляхта на це не згодилась-би (с. 58). Як відомо, городні (Źr. dz. VI, 48—57; Арх. VII, І, 165—170) розписані між князями, панами, духовними землевласниками, отже бажання панства