Сторінка:Історично-географічний збірник. Том 1 (1927).djvu/132

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Окремо від цієї таблиці зазначено, що столярів не дослано з полку 8 чолов. і ковалів 2-х.

Цю таблицю наведено як ілюстрацію і вимагається вислати мастерових з кожної сотні до повного числа. „Побѣгъ работниковъ“ як зазначено в рапорті, „здѣлался отъ недосмотрѣнія опредѣленныхъ къ нимъ приставовъ, которые за то наказаны“[1].

Року 1760 робиться публікація про те, що з Батуринських „строєній“ вже „столяры и рѣзчики мало не всѣ разбѣжались“ й через це навіть зупинка в будуванні трапилася[2].

До розшуку втікачів уживали як-найрішучіших заходів. Опубліковано було список 30 осіб утікачів і наказано їх розшукати та повернути під вартою до Батурина. Заводиться спеціяльна справа „О сыскѣ разбѣжавшихся изъ Батурина столярей и снѣцарей и высылки ихъ туда по прежнему“.

Але розшукано втікачів дуже небагато. „Розысканъ столяръ Кондратъ Войтенко и по учиненіи за его побѣгъ наказанія отправленъ назадъ“.

Що майстерових людей на Україні бракувало, це відзначав і Шафонський у свойому „Описаніи Чернигов. намѣстничества“: „Малая Россія, какъ ремесленными людьми, такъ и художниками очень бѣдна“[3]. І всі архівні справи про постачання робітників та майстерових до Батуринських і Глухівських національних строєній це саме підтверджують (Шафонський згадується тут-же як Сосницький сотник і напевно й сам одержував подібні накази про висилку майстрів, то-що).

У сотні Синявській переміни столярам не можуть знайти та прислати. В сотні Березинській „плотниковъ искусныхъ проискать крайнє невозможно“. Мірошники по млинах частенько непогано розумілися на столярстві, через те, коли-б не ставало столярів, рекомендували брати мірошників, тільки-ж у Березинській сотні і їх нема. У сотні Синявській теж нема мірошників і довелося вислати звичайних теслярів, що „хати роблять“[4]. Сотник Седнівської сотні ще виразніш рапортує про те, що в його сотні немає фахівців столярів. „Ордеромъ Полковой Черниговской К-ріи по предложенію, что буди неимѣется въ сотнѣ Сѣдневской столяра, то выслать снѣцаря для отсылки оного на работу въ Батуринъ. Я же съ покорностію моею доношу, что с козачего званія изъ подпомощниковъ нѣ снѣцаря нѣ столяра въ сотнѣ Сѣдневской не имѣется да и с посполитыхъ нѣтъ же“ (23/VIII)[5].

Звичайно, не завсіди Експедиція доймала віри цим „покорнымъ“ донесінням про те, що немає майстерових, а, можливо, що були і зловживання, відписували, що нема і цим відволікали термін висилки. Року 1760-го підскарбій Гудович, що завідував будуванням дому Розумовського та національними строєніями, скаржиться гетьманові, що

  1. Там-же спр. № 1731, року 1759.
  2. Там-же спр. № 21525, року 1760.
  3. Шафонскій А. „Описаніе Чернигов. намѣстничества“, стор. 21.
  4. Спр. № 1731, року 1759.
  5. Спр. № 1731, року 1759.